http://kpi.ua/kyrychkov
Коли говорять про життєві досягнення чоловіка, на думку передусім спадає фраза, що сприймається швидше як тост: збудував дім – посадив дерево – виростив сина…
Природна енергійність, широка ерудиція і незвичайні організаційні здібності Василя Микитовича Киричкова – кандидата технічних наук, професора, заслуженого працівника народної освіти України – не дозволили йому обмежитися такими “буденними” речами. У життєвому доробку цієї непересічної особистості – справи ґрунтовніші й масштабніші.
В.М. Киричков народився за кілька місяців до початку Великої Вітчизняної війни. Важко уявити, яким відкривався маленькій людині світ навколо. Та страшні випробування, що змалку випали на його долю, загартовували, виховували волю до життя, цілеспрямованість – риси, які згодом стали у пригоді у професійній діяльності. Трудовий шлях Василя Микитовича – взірець безперервного розвитку й удосконалення. Електромонтер Київського заводу експериментальних конструкцій тресту “Південенергобуд”, студент факультету автоматики і електроприладобудування КПІ, майстер, начальник цеху зв’язку Енергогосподарства Київського трамвайно-тролейбусного управління. Вся подальша трудова біографія пов’язана з нашим університетом: старший інженер, асистент, аспірант, доцент, заступник декана факультету інформатики та обчислювальної техніки, професор кафедри технічної кібернетики, декан факультету довузівської підготовки, директор Політехнічного ліцею НТУУ “КПІ”, завідувач філії кафедри математичних методів системного аналізу, директор навчально-наукового комплексу НТУУ “КПІ” “Нова освіта”, автор понад 150 публікацій.
Основна діяльність професора В.М. Киричкова спрямована на організацію навчально-виховної та наукової роботи у вищій і середній школі. Під його безпосереднім керівництвом та за активною участю здійснювалось будівництво корпусу №7 НТУУ “КПІ”, центру культури та мистецтв, корпусу №20, спортивного комплексу; було розвинуто творчу масову діяльність студентів шляхом їхньої участі в студентських спеціалізованих бригадах під керівництвом учених факультетів і кафедр. у 1990 р. при КПІ створено факультет довузівської підготовки, першим деканом якого став В. М. Киричков, а у 1991 р. він очолив новостворений Політехнічний ліцей НТУУ “КПІ”.
Факультет довузівської підготовки мав велике значення для розвитку української освіти: концентрація організаційної роботи в єдиному центрі довузівської роботи забезпечила плідну співпрацю з середніми навчальними закладами, залучення викладачів КПІ та шкільних учителів до підготовки абітурієнтів, кількість яких, до речі, уже через рік збільшилася у 2,5 разу; досвід та результати діяльності ФДП спричинили прагнення багатьох ВНЗ перейняти досвід КПІ з цього питання; створення ФДП дало можливість створити при факультеті Політехнічний ліцей і розпочати роботу з практичного втілення неперервної освіти та отримання практичного досвіду.
При КПІ та Політехнічному ліцеї з дозволу Міністерства освіти та науки України було започатковано дванадцятибальну шкалу оцінювання навчальних досягнень учнів; за сприяння державної адміністрації Жовтневого району м. Києва з 1997 року в Політехнічному ліцеї введено дванадцятирічне навчання учнів з правом навчання їх за програмою першого та другого курсів КПІ.
Кажуть, наймолодших люблять найніжніше. Політехнічний ліцей – найменше (за часом, не за значущістю) творіння В. М. Киричкова. Ті, які працюють у цьому навчальному закладі від дня його заснування, добре пам’ятають турботу й любов його засновника і керівника до викладачів, учнів, їхніх батьків, до всього, що там відбувалося. Ця любов відчувається і досі: Василь Микитович зумів передати її своєму синові Юрію Васильовичу Киричкову, який прийняв естафету з батькових рук і нині очолює ліцей. А ще – бринять в ліцейських аудиторіях голоси Киричкових-молодших: третьокласника Михайла, четвертокласника Дмитра та семикласника Нікити. Їм є що перейняти і чого навчитися у свого славетного діда.
Цього року навчальний заклад відзначатиме двадцятиріччя. Тож можна стверджувати, що професор В.М. Киричков святкує подвійний ювілей.